27 листопада о 12:20 фахівці психологічної служби провели просвітницький онлайн захід на тему: «Булінг: що повинен знати молодий педагог?», в якому активну участь взяли студенти, магістранти та викладачі кафедри менеджменту освіти та педагогіки вищої школи.
Законодавче закріплення поняття «булінг», типових ознак цькування та відповідальності за його вчинення відбулося 19.01.2019 року з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 р. № 2657-VIII.
Відповідно до статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 3-1 статті 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII, булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Зі змісту вказаних норм слідує спеціальний суб’єктний склад булінгу, що охоплює учасників освітнього процесу за обов’язкової участі малолітньої чи неповнолітньої особи, якою чи стосовно якої вчиняється насильство.
Тобто, булінгу як адміністративному правопорушенню притаманним є участь саме дітей — здобувачів освіти, незалежно від того якою стороною відносно інших учасників освітнього процесу вони виступають, чи то кривдником, чи потерпілим.
Конфліктні взаємовідносини між повнолітніми здобувачами освіти, педагогічними працівниками чи іншими повнолітніми особами як учасниками освітнього процесу не підпадають під регулювання антибулінговим законодавством, відповідальність згідно статті 173-4 КУпАП в такому випадку не настає.
Механізм реагування на випадки булінгу (цькування) закріплено в однойменному Порядку, затвердженому наказом Міністерства освіти України від 28.12.2019 р. №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», що застосовується в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти. У термінологічному визначенні статус кривдника та потерпілого конкретизовано вказівкою на учасника освітнього процесу, в тому числі малолітню чи неповнолітню особу, якою чи щодо якої було вчинено булінг (цькування).
Таким чином, повнолітні студенти не підпадають під дію антибулінгового законодавства, що ускладнює можливість використання цієї нормативної бази як інструментів захисту від насильства в освітньому молодіжному середовищі та для притягнення до відповідальності в разі вчиненого цькування, нарівні з неповнолітніми студентами.
Судова практика підтверджує висновки, що повнолітні студенти не є суб’єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 – 4 КУпАП, а також фокусує увагу на перевірці статусу учасників освітнього процесу в осіб, які визначені сторонами булінгу за змістом протоколу про адміністративне правопорушення.
Захист дітей від жорстокого поводження, попередження злочинів проти них є важливим, соціально значущим і актуальним завданням для працівників освіти. Сьогодні ви студенти, а завтра молоді спеціалісти без досвіду роботи, які повинні бути готові до труднощів в учнівському середовищі!
Дякуємо організаторам за цікавий захід.