Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Сьогодні ми відзначаємо День Державного Гімну України - одного з головних символів нашої незалежності. духу та незламності українського народу.
Історія нашого гімну пере почато з 1863 р.. коли світ вперше побачив текст вірша "Ще не вмерла Україна", а вже в 1865 р. тандем вірша Павла Чубинського та музики Михайла Вербицького підкорював терена України. Слова стали закликом до боротьби за свободу свого величного народу, а музичний супровід надавав тексту ще більшої сили.
У період 1917–1920 років цей твір слугував у ролі офіційного гімну як УНР, так і ЗУНР, а згодом — і Карпатської України.
Офіційно гімн України було затверджено лише в 1992 р., після здобуття незалежності. А в 2003 р. Верховна Рада України остаточно закріпила його офіційний текст та музику.
Для кожного українця Гімн – це не просто слова й ноти. Це наша історія, пам’ять про героїв, що віддали життя за вільну Україну, і символ нашої нескореності та віри у світле майбутнє. Сьогодні ми з гордістю співаємо ці рядки, відчуваючи єдність із поколіннями, які боролися за Україну.
Нехай наш Гімн завжди звучить могутньо, надихаючи нас на нові перемоги та здобутки!
Слава Україні! Героям слава!