СУЧАСНЕ НАСИЛЬСТВО

  У четвер 28 листопада о 12:20 фахівці психологічної служби провели просвітницький онлайн захід на тему: «Стигма, дискримінація та насилля, що пов’язані з ВІЛ/СНІД», який відвідали студенти, магістранти та професорсько-викладацький склад кафедри менеджменту освіти та педагогіки вищої школи.

  Психічне здоров’я — це стан душевного комфорту при якому людина здатна реалізовувати свій власний потенціал, продуктивно і плідно працювати та справлятися з щоденним стресом. Про психічне здоров’я, незважаючи на побутуючу думку, що воно або є, або ми його одразу позбавлені - насправді, маємо дбати не менше, ніж про фізичне. Чи часто ми піклуємося про своє психічне здоров'я? Задумуємося про те як його зберегти? Як запобігти можливим проблемам?

Частіше за все - ні, бо в більшості випадків вважаємо, що подібні питання не мають до нас відношення. А можливі прояви проблем, намагаємось здолати на силі волі та характері, головне чимдущ примушувати себе. На жаль, так це не працює. Скільки б зусиль не прикладала людина  - у випадку сильних хронічних болей, важко зберегти психологічне здоров'я, бо біль попросту може “звести з розуму”.

  Якщо Ви відчуваєте складнощі із психічним здоров’ям, не слід відкладати із зверненням до сімейного лікаря або психолога і у разі потреби, отримати скерування до психотерапевта, невролога або психіатра. Звернутися по допомогу, коли тобі важко - це цілком нормальна практика у всьому світі серед усіх прошарків населення. А ігнорування тільки погіршить ситуацію - життя з будь-якою проблемою з часом загострює її та може призвести до проблем в усьому, починаючи від кар'єри і відносин, до прояву хвороб на тілесному рівні. Своєчасне діагностування і лікування допомагають запобігти можливим ускладнення. Крім того, може виявитись, що своєчасного звернення та рекомендацій сімейного лікаря буде цілком достатньо для відновлення. Рання діагностика та отримання вчасної допомоги сприяють запобіганню і кращому вирішенню проблем.

  Буває так, що людина, що має психологічні труднощі відкладає похід до спеціаліста і шукає шляхи вирішення самостійно. Пошук варіантів дуже важливий, бо не існує одужання без мотивованості. Але неконструктивні методи самодопомоги тільки погіршують стан. Проблема в тому, що здоров'я в нашому суспільстві традиційно недооцінене, а ще - оточене стереотипами і забобонами. Що вже казати про психологічний стан. Люди з психологічними проблемами - є найбільш незахищеною категорією хворих,  мішенню для безлічі соціальних упереджень та жахливої дискримінації. Незважаючи на існування ефективного лікування і психотерапії, люди часто вбачають в хворих на психічні розлади нерозумних, складних і нездатних самостійно приймати рішення людей. Так, у випадку надання допомоги, рішення про лікування часто намагається взяти на себе родич, повністю вирішуючи долю хворого. У світі така практика була б неможливою, адже порушує сокровенне право людини на прийняття рішень щодо свого здоров'я та долі. Всесвітня організація охорони здоров'я у  програмі усунення прогалин у сфері психічного здоров'я наголошує, що в більшості випадків хворий на ментальні хвороби в стані, і має право приймати рішення щодо власного лікування. Якщо це не є критичний період, то лікар зобов'язаний -  в міру і з розумінням готовності до сприйняття пацієнта, втім  - надати вичерпну інформацію про те, як планує лікувати хворого.

  Стигматизація хворих з психіатричним діагнозом – є наслідком негативного соціального ставлення і призводить до того, що людину сприймають через призму хибних стереотипних уявлень. На ґрунті стереотипних уявлень зрощуються упередження, видаючи хворобу за бездухість, слабкодухість, нездатність боротись, або недовихованість (що крайньо невірно, бо є велика кількість наукових досліджень що давно спростували більшість стереотипних суджень радянського часу) - спричиняють дискримінацію людей хворих на психічні розлади. І призводить до того, що людина навіть задумуватись не хоче, що цей жах може виявитись її проблемою. Прийнято вважати, що психологічні хвороби десь там далеко, вони не можуть трапитись у нас в сім'ї, з нами, нашими рідними - якщо ми, наприклад, хороші батьки.

  Під час заняття поговорили про стигму та чому вона так небезпечна, як стигма переростає в самостигму, які методи боротьби з нею; як дискримінація впливає на людину чи групу осіб за їх ознаками, які можуть бути дійсними або припущеними, зазнають обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі.

  Щиро дякуємо організаторам!

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ?

27 листопада о 12:20 фахівці психологічної служби провели просвітницький онлайн захід на тему: «Булінг: що повинен знати молодий педагог?», в якому активну участь взяли студенти, магістранти та викладачі кафедри менеджменту освіти та педагогіки вищої школи.

Законодавче закріплення поняття «булінг», типових ознак цькування та відповідальності за його вчинення відбулося 19.01.2019 року з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 р. № 2657-VIII.

Відповідно до статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 3-1 статті 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII, булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Зі змісту вказаних норм слідує спеціальний суб’єктний склад булінгу, що охоплює учасників освітнього процесу за обов’язкової участі малолітньої чи неповнолітньої особи, якою чи стосовно якої вчиняється насильство.

Тобто, булінгу як адміністративному правопорушенню притаманним є участь саме дітей — здобувачів освіти, незалежно від того якою стороною відносно інших учасників освітнього процесу вони виступають, чи то кривдником, чи потерпілим.

Конфліктні взаємовідносини між повнолітніми здобувачами освіти, педагогічними працівниками чи іншими повнолітніми особами як учасниками освітнього процесу не підпадають під регулювання антибулінговим законодавством, відповідальність згідно статті 173-4 КУпАП в такому випадку не настає.

Механізм реагування на випадки булінгу (цькування) закріплено в однойменному Порядку, затвердженому наказом Міністерства освіти України від 28.12.2019 р. №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», що застосовується в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти. У термінологічному визначенні статус кривдника та потерпілого конкретизовано вказівкою на учасника освітнього процесу, в тому числі малолітню чи неповнолітню особу, якою чи щодо якої було вчинено булінг (цькування).

Таким чином, повнолітні студенти не підпадають під дію антибулінгового законодавства, що ускладнює можливість використання цієї нормативної бази як інструментів захисту від насильства в освітньому молодіжному середовищі та для притягнення до відповідальності в разі вчиненого цькування, нарівні з неповнолітніми студентами.

Судова практика підтверджує висновки, що повнолітні студенти не є суб’єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 – 4 КУпАП, а також фокусує увагу на перевірці статусу учасників освітнього процесу в осіб, які визначені сторонами булінгу за змістом протоколу про адміністративне правопорушення.

Захист дітей від жорстокого поводження, попередження злочинів проти них є важливим, соціально значущим і актуальним завданням для працівників освіти. Сьогодні ви студенти, а завтра молоді спеціалісти без досвіду роботи, які повинні бути готові до труднощів в учнівському середовищі!

Дякуємо організаторам за цікавий захід.

Участь кафедри менеджменту освіти і педагогіки вищої школи у Днях відкритих дверей

   30 листопада 2024 року Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка провів День відкритих дверей для вступників 2025 року. Кафедра менеджменту освіти та педагогіки вищої школи активно долучилась до цього заходу. Викладачами було оформлено окрему локацію зі стендом, буклетами та яскравими атрибутами майбутнього менеджера.

   Гості із зацікавленістю прослухали інформацію про100-літню історію педагогічного університету та етапи розвитку кафедри. Вони мали можливість поспілкуватись з викладачами та здобувачами вищої освіти, дізнались про цікаве університетське життя, самоврядування та навчання.

   Майбутні вступники отримали вичерпні відповіді на свої запитання щодо професійних можливостей менеджера освіти та подальшого працевлаштування випускників. Також вони отримали календарики та яскраві буклети з інформацією про вступ до університету у 2025 році.

Розроблення нового проекту освітньо-професійної програми Педагогіка вищої школи.

Війна війною, а навчання за розкладом.

Незважаючи на активні обстріли міста й області, наш Сумський педагогічний університет продовжує працювати і стрімко наближається до свого 100-річного ювілею. Робоча група здійснює розроблення нового проекту освітньо-професійної програми Педагогіка вищої школи.

АРТ-ТЕХНІКИ ДЛЯ ПОДОЛАНЯ КРИЗ МАЙБУТНІХ УПРАВЛІНЦІВ

  У четвер 14 листопада 2024 року студенти та викладачі кафедри менеджменту освіти та педагогіки вищої школи навчально-наукового інституту педагогіки і психології стали учасниками цікавого практичного, арт-терапевтичного  заняття онлайн на тему: «АРТ-ТЕХНІКИ: для підтримки особистості у кризових станах та формування життєстійкості». 

  Емоційна сфера у студентському віці характеризується прискореним формуванням вищих почуттів, різноманітністю емоційних проявів, інтенсивністю та рухливістю емоційно-вольових процесів та психічних станів. Цей віковий етап характеризується здатністю до свідомої саморегуляції повною мірою та відбувається поряд з формуванням емоційної стійкості чи, навпаки, закріпленням емоційної нестабільності. Психічні стани яскраво виявляються під час напружених періодів навчальної діяльності (вступ до вишу, іспити, опитування) та відіграють важливу роль у навчальній успішності студентів, мобілізуючи чи деактивуючи студента, підсилюючи чи послаблюючи мотиви діяльності. В залежності від переживання тих чи інших емоцій, психічних станів, навчально-пізнавальна діяльність та особистісний розвиток студента можуть загальмовуватися, деформуватися, дезорганізовуватися чи, навпаки, інтенсивно розвиватися, активізуватися, сприяти використанню повною мірою ресурсів та здібностей особистості. Психічні стани обумовлюють виникнення та утворення окремих рис особистості, сприяють закріпленню певних форм реагування та моделей поведінки особистості.

  Швидке відновлення ресурсів, закладених в людини, стає можливим в процесі розвитку креативності.  Дієвість методів арт-терапії пояснюється їх простотою і доступністю розуміння, творчість є надзвичайно важливим інструментом для реалізації самозцілюючих можливостей психіки.

  Висловлюємо щиру подяку Психологічній службі університету за цікавий практикум.